У минулій статті ми розповіли про поверхневі дози (мкДж/см2) бактерицидного УФ-опромінення з довжиною хвилі 254 нм для різних видів мікроорганізмів, які забезпечують повну деконтамінацію останніх. Після ознайомлення з цим матеріалом у багатьох виконикає цілком резонне запитання, а навіщо працівнику закладу охорони здоров’я це знати і як його використати в практиці?
Найкращий спосіб розібратися в проблемному питанні це пошагово опрацювати його на практиці. Ми для прикладу візьмемо дані свіженької статті про внутрішньолікарняне інфікування в лікарні швидкої медичної допомоги*. У цій статті описано, що найпоширенішими інфекціями, що передаються при надані медичної допомоги були інфекції дихальних шляхів (пневмонія — 19,4%, нижні дихальні шляхи — 4,1%), інфекції сечовидільних шляхів (17,5%) та інфекції крові (10,6%). Збудниками, які призвели до появи зазначених госпітальних інфекцій, визначені Escherichia coli (15.9%), Staphylococcus aureus (14.8%), Enterococcus spp. (10.2%), Pseudomonas aeruginosa (8.9%) та Klebsiella spp. (8.9%).
З огляду на наведені дані, ми знаємо перелік пріоритетних збудників з якими потрібно боротися для профілактики внутрішньолікарняного інфікування в цьому закладі охорони здоров’я. Давайте спробуємо гіпотетично оцінити ефективність використання одного із компонентів інфекційного контролю, а саме ультрафіолетового бактерицидного опромінення, як санітарно-протиепідемічного заходу, що спрямований на зниження кількості мікроорганізмів та профілактику зазначених інфекційних хвороб.
Повертаємось до нашого списку поверхневих доз (мкДж/см2) бактерицидного УФ-опромінення з довжиною хвилі 254 нм, яка забезпечує повну деконтамінацію певних видів мікроорганізмів. Знаходимо там збудники, які призводять до появи госпітальних інфекцій в нашій лікарні швидкої медичної допомоги і відповідну поверхневу дозу:
- Escherichia coli — 6600
- Staphylococcus aureus — 6600
- Pseudomonas aeruginosa — 10500
Тепер, на прикладі нашої офісної кімнати ми моделюємо ситуацію типової палати в лікарні швидкої медичної домоги. З огляду на нормування, яке існувало до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №94-р «Про визнання такими, що втратили чинність, та такими, що не застосовуються на території України, актів санітарного законодавства», в наших закладах охорони найчастіше використовувалось положення пункту 9.3 «Санитарных правилах устройства, оборудования и эксплуатации больниц, родильных домов и других лечебных стационаров» (СанПиН 5179-90).
Цим пунктом була передбачена наступна норма «у приміщеннях, що потребують дотримання особливого режиму стерильності, асептики і антисептики, після прибирання та в процесі експлуатації періодично опромінювати ультрафіолетовими стаціонарними або пересувними бактерицидними лампами із розрахунку 1 Ватт потужності лампи на 1 м3 приміщення.» Наша офісна кімната має об’єм 42м3 і розміщену на стіні відкриту бактерицидну лампу 30 Вт, що трішки не дотягує до нормативного показника, але, напевно, відображає і існуючу ситуацію в закладах охорони здоров’я.
При проведенні дослідження бактерицидної УФ-опроміненості з довжиною хвилі 254 нм (поверхнева щільність бактерицидного потоку випромінювання, мкВт/см2), що виміряна за допомогою ультрафіолетового радіометру в точці приміщення, яка є найбільш віддаленою від бактерицидної лампи ми встановили наступну величину — 3 мкВт/см2.
Тепер нам потрібно встановити скільки ж часу повинен діяти ультрафіолет в цій точці (найбільш віддаленій від лампи) для того щоб повністю дезактивувати «наші» мікроорганізми. Для цього беремо визначену науковими спеціалістами поверхневу дозу (мкДж/см2) ділимо на визначену нами бактерицидну опроміненість у найвіддаленішій частині приміщення.
І що маємо?
- Escherichia coli — 6600/3 = 2200 секунд або майже 37 хвилин
- аналогічно й для Staphylococcus aureus — 6600/3 = 2200 секунд або майже 37 хвилин
- Pseudomonas aeruginosa — 10500/3 = 3500 секунд або 58 хвилин.
Давайте знову повернемось до нормативів, які існували до недавнього часу. Зазвичай працівники лікарень включають відкриті бактерицидні лампи на 30-40 хвилин. Ця норма «прижилась» в практиці, оскільки вона в свій час з’явилась в пункті 8.4 «Инструкции по санитарно- противоэпидемическому режиму и охране труда персонала инфекционных больниц (отделений)», яка була затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я Союзу Радянських Соціалістичних Республік в 1983 році.
А тепер висновки.
Якщо медичний працівник в приміщенні, яке було розглянуте в нашому прикладі, буде включати бактерицидний опромінювач на 30 хвилин, то ультрафіолет не забезпечить ефективне знезараження на всій площі приміщення для всіх трьох «наших» збудників. 40-хвилинна робота вже буде ефективніша, однак недостатньою для знезараження Pseudomonas aeruginosa. У випадку з останнім збудником потрібно або збільшити час роботи опромінювача до однієї години або збільшувати кількість джерел випромінювання.
Залишились запитання або з’явилось бажання провести розрахунок часу роботи відкритих бактерицидних опромінювачів для ефективного знезараження поверхонь в приміщені пишіть нам на пошту uv.blaze.uv@gmail.com.
Ми в доступі 5 днів на тиждень і постараємось вирішити ваше питання впродовж 24 годин.
Дослідження проводяться лабораторією, що має свідоцтво на право проведення зазначеного виду досліджень.
Використані матеріали:
*Prevalence of healthcare-associated infections and antimicrobial resistance in Kyiv acute care hospitals, Ukraine. A. Salmanov, S. Vozianov, V. Kryzhevsky, O. Litus, A. Drozdova, I. Vlasenko. https://doi.org/10.1016/j.jhin.2019.03.008